Поттеріана – безсумнівний світовий лідер сучасного дитячого читання, ба, навіть не тільки дитячого, оскільки 40 % анголомовних примірників свідомо орієнтовано на дорослу аудиторію чи то “педагогічно свідомих” батьків, чи то “кідалтів” – 30–40-літніх, які ще, на думку соціальних психологів, “не награлися” (найпевніше, через брак іграшок та книжок відповідного ґатунку за часів їхнього “недорослого” життя). Щодо літературних творів – то це цілком вірогідно: у другій половині ХХ ст. не з’явилося жодного визначного твору в жанрі “роману виховання”, а такі вершинні здобутки, як Дикенсівські “Олівер Твіст” та “Девід Коперфілд” чи Толстовські “Дитинство” та “Отроцтво”, на жаль, вже досить далекі від світу сучасного підлітка.

Одні читачі вважають книжки Ролінґ мало не геніальними, інші – відвертою графоманією, треті, які іноді навіть не брали до рук книжок про “Гарика-очкарика”, підозрюють, що гарною така популярна річ не може бути взагалі. Але саме без­зас­тережна популярність і є найважливішою причиною бурхливих (на нашу думку, надто емоційних) суперечок навколо твору. Справді, наклад 116 мільйонів примір­ників 47 мовами вражає. У цій розвідці ми ставимо за ціль визначити, які саме психо- та соціо­лінгвістичні властивості творів Дж. Ролінґ зумовлюють їхній сучасний статус куль­турних текстів часу.